Шановний Голово, шановні колеги! На жаль, ми часто наступаємо на одні й ті ж самі граблі, робимо однакові помилки. Мова йде про проблеми соціального захисту населення, яке постраждало внаслідок аварії на ЧАЕС.

Цим питанням на сьогодні опікується Міністерство соціальної політики, яке є головним розпорядником коштів, що виділяються на оздоровлення цієї категорії громадян. Я з повагою ставлюся до роботи цього міністерства, однак мушу повторити те, про що неодноразово казав. Соціальна політика, яку воно проводить стосовно чорнобильців, м’яко кажучи, неефективна.

На сьогодні міністерство виконує роль статиста, і, як правило, місцевих проблем вони з Києва не бачать і не можуть бачити. Для прикладу візьмемо ситуацію з розподілом путівок на санаторно-оздоровче лікування. Їх виділяють, не звертаючи уваги ні на кількість заяв, ні на медичні рекомендації. У ці санаторії люди їхати не хочуть. Чому? Бо їм пропонують у Криму лікувати органи травлення, а в Трускавці чи Моршині – органи дихання, хоча потрібно навпаки. Зовсім немає путівок "матері та дитини" в санаторії Криму. У результаті постраждалі зі скаргами йдуть у місцеві органи влади, на що там розводять руками, бо угоди з санаторно-оздоровчими закладами укладає Міністерство соціальної політики України, тому на місцях вплинути на цю ситуацію неможливо.

Комусь, може, здається, що я нагнітаю ситуацію і роблю проблему там, де її, на перший погляд, зовсім немає. Тоді давайте подивимося на статистику, а вона лякає. З року в рік здоров'я постраждалих громадян погіршується. Колеги, вдумайтеся в цифри: 83% дітей, які мешкають на забруднених територіях, хворі. Ми дуже любимо розкидатися висловами "майбутнє нації", "майбутнє України". Та яке в нас буде майбутнє з такою кількістю хворих дітей? Звісно, простіше промовчати чи зробити вигляд, що нічого не відбувається, як дехто цього дуже хоче. Але проблема чорнобильців сама по собі не зникне. Наш обов’язок – дбати про здоров'я людей, які живуть на забруднених територіях, а особливо дітей.

І вирішувати ці питання потрібно в комплексі, починаючи з першого джерела забруднення. Не раз із цієї трибуни я говорив: поки ми не почнемо оздоровлювати територію, статистика хворих людей і дітей, які п'ють забруднене молоко, буде тільки погіршуватися.

На жаль, аналізуючи проект бюджету на наступний рік, нічого втішного я там не побачив. Бо дев'ять бюджетних програм, які були в цьому році, на 2012 рік зведені в одну. На оздоровлення чорнобильців пропонується виділити лише 413 мільйонів гривень, що є менше половини від мінімальної потреби. Тому нам, звичайно, не уникнути численних скарг та нарікань. Давайте хоча б зараз подбаємо про якісне оздоровлення та ефективне використання державних коштів, передавши ці повноваження в регіони. Повірте, там краще знають, що потрібно їм робити. Ми своїми діями вже викликали збурення серед чорнобильців, коли дозволили Кабінету Міністрів України визначати розміри їхніх пільг.

Дійсно, це питання потребує виваженого підходу. Бо серед тих, хто має відповідний статус, багато і сумнівних чорнобильців. Але робити ці зміни треба обґрунтовано. А зараз йдеться про оздоровлення та лікування тих, хто насправді цього потребує, в першу чергу – наших з вами дітей. Тож давайте не позбавляти чорнобильців останньої надії на державний захист та підтримку. Дякую.