Міжнародний день сільських жінок (International Day of Rural Women), що відзначається щорічно 15 жовтня, покликаний нагадати суспільству, чим воно зобов'язане сільським жінкам, як цінна їхня праця.

Ідея проведення Всесвітнього дня сільських жінок була запропонована на 4-й Жіночої конференції ООН, що вібулася в 1995 році в Пекіні. Відзначання цього дня розглядалося як практичний шлях до отримання суспільного визнання та підтримки багатогранної ролі сільських жінок. У підсумку було вирішено, що Всесвітній день сільських жінок святкуватиметься щорічно 15 жовтня.

Сільські жінки становлять понад чверть населення земної кулі та відіграють провідну роль у виробництві продовольства, у розвитку сільських районів. Однак часто вони не мають можливості захистити своє право на землю, отримати доступ до життєво важливих послуг, таких як медичне обслуговування, кредити або освіту. Їх життєво важливий внесок у суспільне життя в багатьох країнах залишається непоміченим.

Як правило, сільські жінки отримують нижчу зарплату, ніж чоловіки, та й у соціальному відношенні вони гірше захищені - їм частіше пропонують сезонну роботу або на неповний день. У сільському господарстві жінки заробляють менше від чоловіків. Хороші шанси з'являються, коли вдається влаштуватися на велике агропромислове підприємство, орієнтоване на експорт продовольства.

Не всі країни, що розвиваються, володіють такою статистикою. Однак там, де вона є, можна уявити ситуацію в селі більш-менш точно. Господарок або орендарів землі серед жінок таких країн – від 3% до 20%. А, як уже говорилося, у селі жінки становлять від 20% до 50% робочої сили.

Проте відсутність прав та менша заробітна плата не єдині проблеми сільських жінок. Адже жінка, яка проживає у сільській місцевості, все ж таки лишається жінкою. Звичайно, її турбують і проблеми газо-та водопостачання, бо за їх відсутності саме жінка змушена прокидатися на годину раніше, щоб натопити в хаті, поприносити води.

А молоді мами б воліли приходити з дітьми до дитячих майданчиків, які є далеко не у всіх селах. Сільська жінка так само хоче бути красивою, але ні перукаря, ні косметолога в селах здебільшого немає. На підборах по бездоріжжю до роботи не дійдеш, та й за відсутності освітлення ризикуєш втрапити як не в калюжу, то до ями.

Проте їхні проблеми та незручності можуть бути вирішені, варто лише державі звернути увагу на розвиток села. Дати жінкам у сільській місцевості більше прав – означає мати можливість збільшити виробництво продовольства взагалі, а також поліпшити життя їхніх дітей у тому, що стосується здоров'я, харчування та освіти. 

Наталія Куксенко