Історія і сучасна практика свідчать, що можна демонтувати пам’ятники, але не можна демонтувати пам’ять, можна перейменувати вулиці, але не можна переінакшити сприйняття людьми свята Перемоги.
Одне з наочних свідчень тому – відзначення 9-го травня у м. Новоград-Волинському. Практично для усіх його жителів воно було, є і залишається днем Перемоги. Другий приклад – заходи у смт Першотравенськ, на якому щонайперше учні школи демонструють, що вони справжні спадкоємці переможців. Підтверджуючи тим самим очевидну істину: майбутнє за тими, хто пам’ятає минуле.
Це має дуже важливе значення, оскільки для перемоги, схоже, намагаються запропонувати й іншу логіку – виключно жалібні інтонації, відмови від подвигів і самопожертв, з якими пов’язуються день переможного торжества.
Спостерігаються намагання запропонувати щось подібне до легких симпатій щодо гітлерівців і мародерів під виглядом вивільнення від радянської спадщини. Перелицювання, а не переосмислення історії і навіть героїзація тих, хто виступав під знаменами рейху. 
Окрім усього іншого, слід пам’ятати, що сучасний світ – це боротьба за ресурси. А головним ресурсом є розум, мізки. І майбутнє України визначатиметься тим, наскільки вони будуть чистими і незасміченими.