Саме так слід охарактеризувати дії Уряду у частині намагання проштовхнути вчора закони про пенсійну та медичну реформи. Особливий цинізм полягає у тому, що у такий спосіб влада намагається скинути із себе соціальні зобов’язання, визначені Конституцією.
Частково вдалося реалізувати так звану пенсійну реформу. Але навіть ті, хто підтримав у ВР це ганебне рішення, не можуть дати відповідь на елементарні питання: а що ж реформаторського у пропонованому? Збільшення страхового стажу з 15-ти до 35 років, а відповідно підвищення віку виходу на пенсію – до 63-65 років? Відміну пільгових умов виходу на пенсію, зокрема чорнобильців? Зменшення коефіцієнту при визначенні пенсій – з 1,35 до 1 і т.д. і т.п.
Зате привабливо назвали цей законопроект: підвищення пенсій. Але ж відповідно до Конституції та законів Уряд зобов’язаний індексувати пенсії на рівень інфляції. Цього три останніх роки не робилося. Бо пенсії потрібно було б збільшити майже удвічі.
Отже, маємо велике ошуканство. Важливо вже усвідомити, що чим більше патетики з боку влади, очікуй наступ на права людей.
До речі, продекларували відміну усіх пенсійних привілеїв і спецпенсій. І тут же проголосували за те, що пенсії (довічне утримання) суддів КС складатиме 90% від їх зарплати. А їх зарплата перевищуватиме 300 тис. гривень!
Не вдалося здійснити кавалерійську атаку із проектом Закону про медреформу. Її відбили, у тому числі й моїми зусиллями. Поки що не пройшла ідея швидкого розгляду законопроекту про освіту без врахування внесених поправок.
Зі свого боку запропонував, серед іншого, передбачити в законопроектах про медицину і освіту такі новели:
- розкріпити усіх керівників, які віднесені до категорії осіб з особливо відповідальним становищем, по районних лікарнях та поліклініках. Саме в них вони мають обслуговуватися. Заборонити їм лікування за кордоном;
- повернути усіх дітей начальників із-за кордону і розподілити їх на навчання в Україні: в селах, селищах і районах. І жодним чином не в школах при посольствах у Києві.
Гадаю, що тоді пропоновані владою закони матимуть інший зміст.
Влада, яка проголошує реформи, але не веде діалогу з суспільством, а відповідно не йде на компроміси, оскільки вважає, що тільки вона знає, що потрібно країні й людям, приречена на поразку. Влада, яка декларує реформування всього і вся, не спроможна визначити пріоритети й послідовність у роботі, не чує суспільства, є абсолютно неефективною та безвідповідальною. Влада, яка через це орієнтується на те, щоб переламати народ через коліно, стає проблемою для країни.

Володимир Ливин, Гоова Народної Партії