Влада розраховувала і готувалась до виявлення народного невдоволення з огляду на непідйомні тарифи на осінь. Хоча було сподівання, що за літо люди переколотяться і рівень невдоволення не матиме загрозливого рівня. Сталося не так, як гадалося. Почалося зараз. І це є момент істини для Верховної Ради. Чи зможе вона наважитись і розірвати пуповину із виконавчою владою, точніше з МВФ, у піддиктовку якого «шалено» здійснює реформи українська влада. Очевидно, що зробити це складно, а то й неможливо; що продовженням парламентської коаліції є уряд, який вона сама й призначила і з яким разом поділила країну на сфери впливу.
Можна скільки завгодно аргументувати цю тарифну катастрофу тим, що ціни ринкові, що в такий спосіб долається корупція. По-перше, її не долають, а почергово очолюють. По-друге, спочатку встановіть ринкові пенсії і зарплати. А для початку спустіться на рівень села, селища, міста і наочно, дивлячись у вічі людині, розкажіть, як їй вижити.
Якщо Верховна Рада не візьме питання у свої руки і не поставить на місце регулятора в особі НКРЕ, вона повинна негайно піти. А люди повинні найняти на дострокових виборах тих, хто буде розуміти їх проблеми і виступати справді представником народу. Очевидно, що виборці мають обирати безпосередньо людину, а не бізнес структури, які називаються партіями, і мати можливість безпосередньо контролювати та відкликати тих, хто не виправдовує їх надії і сподівання.