Розсилка

підписатися

RSS-стрічка новин з сайту

Наші партнери
Тижневик "Народна"
Нам погано. І, мабуть, буде ще гірше

18.12.2016

Гірке, в'язке відчуття безвиході. Невже попереду – втрата державності?

Продовження перейменувань вулиць і міст нам не допоможе. Як і проникливі розмови політиків про посилення боротьби з корупцією. Тому що вони, наші політики, зовсім не схильні до суїциду. А наші чиновники, які живуть і працюють у будинках по вулиці Петлюри і Бандери, як і раніше, вибудовують корупційні схеми. Їм насправді байдуже, де жити і працювати під вивіскою Йосипа Сталіна чи Альберта Швейцера.

Знайомий європейський дипломат зовсім нещодавно у приватній бесіді сказав: «Ви, українці, неухильно наближаєтеся до кінця своєї державності. Не через Путіна. Двадцять п'ять років тому ви щиро раділи своїй волі. Зараз ви не знаєте, як нею користуватися».

Напередодні ввечері телевізійний канал «Культура» вкотре демонстрував фільм про мого друга Валерія Марченка. Він помер у в'язниці. У радянській тюрмі. Щирий християнин, він не мав можливості піти в інший світ, пройшовши соборування. Він так мріяв про іншу Україну, солодку, вільну, європейську. Не дожив. Про нього все рідше згадують колеги-журналісти, ось канал «Культура» згадав. Так хто ж її, «Культуру», дивиться...

У країни інші герої. Ляшко, Мосійчук, Тимошенко. Мабуть, за ними – майбутнє. Наше страшне майбутнє. Без портретів Леніна та Сталіна у чиновницьких кабінетах, але все одно – страшне. Будуть вибори, і ми знову покличемо до влади цих самих, гірших. І не тільки на сході та півдні України. Ось Тарас Возняк, мудрий, чесний, неймовірно освічений зважився йти в парламент. Не від бажання влади, від точки і гіркоти. І що, патріоти-галичани обрали свого Тараса? Ба ні, у цьому кріслі сидить інший. Знаю причину: Тарас – чужий. Зовсім чужий. У себе, на Львівщині – чужий. Розумних і щирих у нас ніде не люблять. Не довіряють таким.

Дивно, гірко бачити старого зека Юрія Шухевича у парламентській фракції Ляшко. Що робить він, який колись настраждався в політичних тюрмах і таборах, в цьому котловані смердючої брехні? Немає відповіді. Він усім своїм болісним життям заслужив право вголос звинувачувати. Всіх, і президента, який забрехався, і дресированих грошима депутатів, і безглуздих міністрів. Мовчить. Ех, Шухевич-Шухевич, згадайте обличчя своїх табірних побратимів Василя Підгородецького, Дмитра Басараба, Євгена Пришляка. Адже ви доживаєте давно віджиті їхні життя.

Гірке, в'язке відчуття безвиході. Невже попереду – втрата державності?

Семен Глузман, Психіатр, громадський діяч

http://nv.ua/

Топ - новина
ДО «ФОРМУЛИ МИРУ»

02.10.2019

Замість криків про зраду і звинувачень треба зайнятись випрацюванням документів (законів) і практичних заходів з реалізації того, що допоможе зціленню України

Публікації
Правда, яку не кажуть людям

02.11.2019 

Україна, як Система, має продукувати "умови для максимальної самореалізації та задоволення матеріальних та духовних потреб кожного та умови для гідного життя всіх своїх громадян".