ТЕЗИ ДО ВИСТУПУ НА ПАРЛАМЕНТСЬКИХ СЛУХАННЯХ НА ТЕМУ 
«ПРО СТАН ТА ПРОБЛЕМИ ФІНАНСУВАННЯ ОСВІТИ І НАУКИ В УКРАЇНІ»

Загальну ситуацію коротко можна охарактеризувати так: стан очевидний (жалюгідний), проблеми – ті ж. До того ж до межі загострені.
Присутні на слуханнях вигідно і абсолютно відрізняються від того, що відбувається у цій залі – інтелектом і рівнем культури. Вже традиційно тут розсипані ненависть та конфлікти.
Взагалі нас має турбувати якість нової еліти, таких собі свіжих людей, які вчаться на країні як нею управляти. Це, окрім всього іншого, результат провалів в освіті.
Проте, на жаль, сьогодні ми переконуємо переконаних у значенні освіти й науки для суспільства.
Волаємо наче в пустелі, бо в державі немає розуміння пріоритетної ролі цих сфер для України – сьогодні для її майбутнього.
Цілком очевидно і зрозуміло, що реформаторство у нас визначають ті, кому Україна байдужа. Можливо через те, що вони самі не мають належної освіти. А можливо й через те, що їх діти не навчаються в Україні. Це по-перше.
Друге. Немає довіри до вже прийнятих рішень з «реформаторського пулу», оскільки вони не виконуються. Зокрема, закони про наукову і науково-технічну діяльність, про вищу освіту. Щоб переконатися в цьому, варто переглянути проект бюджету на 2017 рік.
Не витримує критики ситуація з ПТУ, навчальними закладами I-II рівнів.
Висновок: попередню освітню систему розламали, а тепер на те, що залишилося, намагаються накинути сумнівні новації.
Натомість освітньому середовищу прищеплюються комплекс винуватості і навіюють сеанси приниження.
Окремо і особливо про науку: демонстративна неповага до науки рівнозначна нехтуванню зброєю напередодні битви.
Для науки не забезпечено навіть порогу виживання. Її взагалі відсікають від держави. Вона вмирає.
За таких обставин потрібно відійти від позиції констатацій та угодовства. Припинити підтакування владі.
Лінкольн дуже влучно говорив: хто пасивно чекає – врешті-решт отримає очікуване. Але лише те, що залишиться після тих, хто діяв енергійно.
Проведені у 8 країнах (США, Великобританія, Росія та інші) дослідження показали, що реальні статки і походження людини набувають все більшої ваги щодо можливостей для отримання пристойної освіти. Соціальна нерівність в системі освіти стає дедалі очевиднішою. Студенти із багатих сімей отримують більш якісну освіту.
Не можемо реалізувати потенціал країни через низьку якість освіти у сільських школах, мовні бар’єри і кастовість, що утверджуються.
61% студентів США отримують ступінь бакалавра з боргом – в середньому 26,9 тис. доларів. У нас, навпаки, все покладається на батьків.
За останні 25 років 44% народжених у Великобританії вчених, які отримали Нобелівську премію, відвідували приватні школи, в яких навчається 7% населення країни.
Не можна продовжувати обмежуватися констатаціями про реальність загроз втрати інтелектуального потенціалу України. Слід відмовитися від практики вмовлянь урядовців.
Потрібно діяти. Зокрема, організувати всеукраїнське зібрання освітян та науковців, наочно продемонструвати владі, що час на її вмовляння, потрясіння повітря словами вичерпано.