Нав’язлива і навіть агрессивна масова зовнішня політична реклама на фоні такої зневіри, масового збідніння і зубожіння людей, виглядає непристойно цинічною. Таким собі знущанням над людьми, які, в силу особливої важкості часу, концентрують всі свої наявні сили й ресурси аби вижити.

Відверте зневажливе ставлення до людей проявляється й у тому, що один білборд на окраїні міста коштує біля 4000 гривень на місяць, а в центрі – 6000. Додайте сюди десятки мільйонів гривень на теле і радіо рекламу. Звідки такі гроші?

Висновок очевидний: партії і народ страшено віддаленні один від одного. Точніше, партіям глибоко плювати на часи, які переживає країна.

Занепокоєння викликає ще один важливий аспект. Судячи із вмісту нав’язуваної реклами, партії не збираються вникати в місцеві проблеми, їх специфіку. Не знають і не хочуть знати в чому зміст місцевого самоврядування, і чим воно має опікуватися. Мета єдина – вдало виступити. Власна перемога ставиться над інтересами людей та країни.

Місцеві вибори фактично підмінені боротьбою за наступні парламентські вибори, боротьбу за владу на центральному рівні. Як мінімум за перерозподіл її на користь партій і вождів, які, начебто, у коаліції, представники яких є у складі виконавчої влади, але для них цього явно недостатньо. Оскільки прагнуть отримати контрольний пакет влади. Тим більше, що ці пакети у них нещодавно були. Тобто вперед штовхає пам’ять про те, як владу конвертували в гроші.

Закономірно, що на місцях активні люди, лідери громадської думки, нерідко цураються цієї ярмарки лицемірства, відмовляються від участі у виборах. У тому числі через примушення їх балотуватися від чергової «правильної» партії. Вони це вже пережили. Тому віддають перевагу тому, щоб залишатися осторонь, щоб в черговий раз не вляпатися. Це, як не сумно, надає преференції крикливим активістам, які «перепробували» всі партії і «переспали» з усіма ними не один раз. Такі собі професійні партійні фрілансери.

І тепер ця агресивна, голослива сірість розгортається на повну потужність своєї примітивності. Уявіть із якою силою ці місіонери «справжніх європейських» цінностей, разом із таким самим «європейським» урядом візьмуться за подальше пограбування країни.

Повинен зазначити, що вибори на рівні сільських рад частково будуть зірвані через небажання людей брати участь у цьому бедламі. Багато в чому це пов’язано ще й з недолугістю закону про вибори, фаховий підхід для опрацювання якого було замінено, як у нас вже повелось, гаслами необхідності прийняття нового і, як жеж без цього, звичайно «європейського» закону.

Наведу один приклад. При прийнятті закону врахували з голосу і таку «європейську» норму, як необхідність мати у партійних списках не менше 30% жінок кандидатів. На практиці виявилось, що у першу чергу ті ж «правильні» партії не можуть рекрутувати в свої ряди таку кількість жінок. І це при тому, що адміністративно заганяли до своїх лав покірних бюджетників. Діючи при цьому навіть агресивніше за попередню «злочинну» владу. Вихід знайшли оригінальний. Профільний Комітет ВР «розтлумачив» Цетральній виборчій комісії, що цю норму, близьку по духу всім тим «європейським» перетворенням, які впевнено «крокують» країною, можна не виконувати. ЦВК, яка вже два роки є нелегітимною, прийняла відповідне, рекомендоване їй, рішення. А суд його відмінив. Тепер слід очікувати, що суд будуть намагатися підправити. Знову ж таки в «демократичний, європейський» спосіб.

За таких обставин можна прогнозувати, що місцеві вибори, на які покладається так багато надій, не будуть відображати волевиявлення людей. На низці рівнів будуть просто зірвані. Скандали і протистояння гарантовані. У підсумку отримаємо неадекватну владу.

Очевидно, закон потрібно кардинально переглядати, але коли це робити?

Залишається лише одне – поіменно назвати тих, хто спланував у такий «легітимний» спосіб підім’яти під себе країну. Гадаю, що це їм частково вдасться. А що далі?