Народна прикмета: якщо в ЗМІ активно говорять про гречку – значить виборча кампанія в самому розпалі. А як же - „последний довод королей” у вигляді продуктового набору ніколи не був зайвим у боротьбі за омріяний депутатський мандат. Тим більше, що у такий спосіб здійснюється заповітний, майже сакральний зв”язок між основною масою виборців та плоть від плоті їхніх обранців: одні з усіх усюд, ( а-ля Льоня-Космос), кричать про необхідність нагодувати народ, розмахуючи щедро продпайками, а інші – резонно чекають на такого собі доброго „батька”, який у парламенті тільки те й робитиме, що формуватиме нові й нові продуктові набори й направлятиме їх благоговійному електорату. Звичайно, після виборів все повернеться на круги своя, і основна маса виборців, в чергове спіймавши облизня в своїх найкращих очікуваннях, залишиться чекати на нові вибори та нового „доброго батька”.

Мабуть, не одну дисертацію можна захистити на темі боротьби з підкупом виборців, але проблема залишається незмінною від виборів до виборів. І причина тут, здається, не лише в низькому рівні політичної культури як кандидатів у депутати, так і виборців, не у відсутності критичної маси свідомих громадян. Просто очевидним є те, що для більшості українців, які приходять голосувати, за великим рахунком немає принципової різниці, кого підтримати своїм бюлетенем, бо всі кандидати – немовби з одного тіста зроблені. Скажімо, в чому принципова відмінність між представниками „Блоку Порошенка”, „Батьківщини”, „Народного фронту”, радикалів Ляшка, „Громадянської позиції” та ін. крім прізвищ та приналежності до тих чи інших впливових політико-економічних груп? Хтось чув від них про зрозумілу й чітку програму розвитку країни, підкріплену реальними кроками її впровадження в життя, коли лідери згаданих сил обіймали дуже солідні державні посади? Тому „за кого голосувати” – виборець чітко демонструє своїми діями: за популізм, приправлений продуктовими наборами. І повірте, цей вибір є дуже раціональним, замішеним на „мужицькій ариХметиці” та здоровому глузді: всі кандидати однакові, а цей ще продукти або гроші дає. А політикам гріх дорікати на такі уподобання електорату. Адже риба гниє з голови. Саме політико-бізнесова еліта з року в рік методично перетворювала громадян на безлику електоральну масу, спочатку пограбувавши й позбавивши надії на гідне життя, а потім цинічно підгодовуючи перед виборами гречкою. Вибір шлунку – це те, що формувало представницькі, а відтак виконавчі й судові органи влади, всю сучасну систему суспільно-економічних відносин. Зрозуміло, так легше керувати країною, особливо коли розглядаєш її як бізнес-проект для власного збагачення та свого оточення. Але за таких умов годі й мріяти про якісь більш-менш позитивні перспективи. Хаос, злидні, громадянське протистояння, взаємна ненависть – ось закономірний результат такої політики. Якою, до речі, вдало користується кремлівсько-совковий фюрер.

Чи усвідомлюють це основні учасники нинішнього виборчого процесу? Судячи зі знову актуалізованого „гречкового тренду”, наша еліта ще надто далека від усвідомлення й розуміння своєї відповідальності за долю країни й необхідності відкритого діалогу з суспільством на рівних, через спільність історичних доль, а не сприймати народ як зубожіле інфантильне населення, у якого можна виманити заповітний голос за прострочену консерву з кілограмом гречки.