Кажуть, коли позичальник не виконує умов кредитного договору, а кредитор продовжує його підтримувати – то в порушенні кредитної угоди винним стає вже сам кредитор. Мабуть, саме на це зауважили в МВФ, прийнявши рішення про призупинку співпраці з Україною до закінчення президентських виборів.

Як відомо, кредитна угода уряду й МВФ не виконувалась по цілому ряду пунктів: парламентарі прийняли закон про підвищення соціальних стандартів, не погодились з підвищенням ціни газу та комунальних тарифів для населення, декілька разів зобов’язали НБУ до друку грошей в обхід заборони МВФ на зростання грошової бази в Україні тощо. Крім того, знаючи про передвиборчу ситуацію в країні, а також те, що 10,5 мільярдів доларів з перших трьох траншів вже зникли в Україні в невідомому напрямку, кредитори МВФ підпали під серйозний ризик бути звинувачень у підтримці прем’єр-міністра як кандидата в президенти.

Що ж маємо на економічному порядку денному? З одного боку – позитив. Новий транш МВФ міг, як і попередні, піти на валютний ринок і розхитати гривню з теперішніх 8-ми до 10, а то й 12 гривень за долар США. Тепер же, в умовах гривневого „голоду” й відсутності в уряду доступу до друкарського станка, національна валюта дещо ”замерзне” на теперішніх позиціях.

Натомість, з іншого, негативного боку, своїх позицій не збереже вітчизняний ВВП. Усі експерти одностайні: транш МВФ приніс Україні не тільки шкоду, але й позитив, давши змогу „втримати на плаву” близько 10% ВВП. Тепер же, без нової фінансової ін’єкції, ВВП України в наступному році „схудне” не 20%, як у поточному, а на третину. І Україна, яка поки-що за величиною спаду економіки займає друге місце серед країн СНД після Молдови, стане беззаперечним лідером падіння серед сусідніх країн. В таких умовах основною темою виборчих перегонів та поствиборчої реабілітації буде не традиційно українське змагання „хто більше дасть” виборцю, а новий порядок денний – хто збереже в країні залишки працюючої економіки.